Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Ви тут:

Запрошуємо взяти участь у наших безкоштовних дистанційних тренінгах: http://moodle.newlearning.org.ua/

Готується до друку черговий номер електронного наукового фахового видання ЛСІТНЖурнал є наукометричним (база даних Index Copernicus International). Додатково, статті журналу індексуються у Google Scholar. Статті приймаються до 15 вересня 2018 року (черговий номер)вітаються англомовні.

Науковці пропонують модель успіху. Чи потрібно це державі?

Дана стаття вийшла у щоденній всеукраїнській газеті «День» від 16.06.2010 року.

 

Пропонуємо розширений варіант:

 

Following by Ukraine або  Ukraine follows?

 

Науковці пропонують модель успіху. Чи потрібно це державі?

 

Тот, кто пришел первым…перепишет историю под свою модель успеха. Поэтому   модель победителя  важна для следующих поколений… Ю.Ильина

 

           Запитайте в кожної людини чи хоче вона бути успішною. Практично кожна скаже „так”, але кожна буде мати своє розуміння того. Запитайте в кожної держави чи згодилась би вона бути успішною, тобто результативною надовго, ефективною, вагомою . Кожна погодиться. Але є успішні та неуспішні люди, успішні й неуспішні держави. Чому вже більше 15 років(по малій мірі) українці – від рядового студента до президента – заявляють, що хочуть жити за європейськими стандартами, але так живуть одиниці? За даними різних соціологічних досліджень, більшість українців не задоволені тим, яким „курсом” йде країна – так було з перших президентів, так є, маємо надію що це зміниться? Але як?

 

Ми так довго ходимо по колу, стверджують психологи, тому що не маємо власної моделі успішності, науково обґрунтованої, створеної фахівцями. Міждисциплінарної: від людини до держави.  Ми чекаємо допомоги від когось, ми копіюємо чужі моделі, але вони нам не підходять, як ношений кимсь одяг– нам потрібно створити свою модель і йти своїм шляхом. Три роки тому проблемою успішності (людини зокрема і нації) зацікавилися науковці Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України і почали великий дослідницький проект „Психологія успіху”.

Зараз проект на другій стадії: масштабному опитуванні, остаточні результати опитування будуть готовими на початку 2011 року, але вже сьогодні експерти готові розповісти про дуже цікаві  тенденції, факти і закономірності суто українського успіху чи неуспіху. Про це – в інтерв’ю з автором проекту, кандидатом психологічних наук, старшим науковим співробітником  Лабораторії нових інформаційних технологій навчання Інституту психології  Юноною  ІЛЬЇНОЮ.

 

Кор.: Юноно Микаєлівно, про які висновки можна говорити вже сьогодні?

 

ЮІ: По-перше, хочу наголосити на тому, що в інтерв’ю ми не зможемо презентувати всю нашу модель, тому вибачаюся за певну мозаїчність викладок  та пропоную ознайомитись з повною інформацію у наших наукових працях. Для того, аби дати правильний вектор «успішності» ми повинні враховувати декілька аспектів: дихотомію успішності, діалектику самого поняття: суб'єкт діяльності потребує відчуття успіху, об'єкту впливу необхідне підтвердження від оточення, «зовнішній» результат. Це означає, що  залежно від відчуття себе об'єктом чи суб'єктом ми вагатимемося у виборі прийнятної особистої моделі успіху, її критерізації, створенні так званої «еталонної моделі успіху». Прикладні аспекти даної теми цікавлять всіх: і як прагнення до досягнення – «бути успішним» або через протестні реакції - «не це головне». Поляризація суспільства довкола теми успішності (є прибічники моделі «в житті є місце лише успішним», є опоненти «суспільство марно вимагає від індивідуума бути успішним – це наводить до депресій, емоційних травм, не всім же бути успішними») так само побічно доводить важливість даної проблематики для фундаментальних наукових досліджень.

 

Ми вже провели вагомий аналіз наукової літератури з психології, філософії,теології, соціології та ін. , історичних праць: від біографій героїв міфічних до реальних людей, Виходячи з нашого аналізу, ми пропонуємо розроблене нами психологічне визначення успіху: успіх - це діяльність, яка супроводжується певним станом, вона направлена зовні або всередину, і приводить суб'єкт діяльності до бажаного результату, який перевіряється об'єктивно або суб'єктивно, з прогнозованими або допустимими витратами і на бажаний термін з можливістю виділити модель діяльності такою, що приводить до успішних підсумків і повторити її. У нашій розмові я буду спиратися саме на це визначення. Добре?

 

Кор: Так, зараз, я знаю, ви вже перейшли до дослідження – масивного опитування, можете навести стислу аналітику оброблених даних?

 

ЮІ: Ми опитали вже більше 35тисяч українців, декілька тисяч росіян, зараз триває опитування китайців, готуємо опитування для європейців та громадян США. Протягом  2009-2010 ми вже обробили відповіді  декількох тисяч осіб віком від 16 до 92 років, з них 35% - з 18 до 25років, 37% це  26-35-річні люди, показник кількості 36-50років становить 22%, решта- це люди віком від 51. Людей з вищою освітою серед них 63%, та 2% з вченою ступінню. Можна  вже говорити, що в цій аудиторії тема успіху дуже міфологізована, також ми синонімізуємо поняття успіху з поняттями(ранжовано зі списку психологічних синонімів) „самореалізація”(91%опитаних), „гармонійний психологічний стан+щастя”(68%), «везіння-удача”(60%), «талант»(55%), – так вважають 71% опитаних.  Також у нашій, слов’янській, культурі існує певне несприйняття успішних, через міфічні атрибути-платню за успіх у вигляді: самотності, заздрощів, нещирості в оточенні, втрату друзів,втому. Міфічні, тому опитані нами реалізовані люди не виділяють цих наслідків, а деколи і вказують на протилежні атрибутиви.

 

Кор: Цікаво. А що таке успіх взагалі? На рівні держави, наприклад?

 

ЮІ: Варто було б почати з передмови, пояснення: як і чому пов’язана модель особистісної успішності з моделлю успіху на рівні країни в конкретному  історичному моменті, та чому це є нагальною проблемою для наукових розробок.  Психологічна модель успішності залежить від культурної моделі, домінуючої у суспільстві(чи у прямому вигляді, як наслідування чи у антагоністичному - «не так» векторі), це і стандарти успіху, критерії оцінки, тощо. У 2009 році ми запустили on-line опитувальник «Психологічні  компетенції успішності», метою опитувальника є зібрання статистично значимої, валідної, якісної бази даних, ґрунтуючись на якій виділити психологічну модель успішності на слов'яномовному просторі, (акцент пострадянські країни) з урахуванням різних вікових, соціальних груп, релігійних конфесій, тощо. Цей опитувальник створено в рамках нашого науково-дослідницького проекту «Психологія успіху», головне завдання якого, це розробка теоретичної та практичної моделі успіху, на базі котрої ми хочемо створити дистанційний курс розвитку психологічних компетенцій успішності дорослих. Це завдання є важливим, тому що ми живемо у міжмодельному просторі, а інтелектуальні моделі (успішності також), формуються за певним алгоритмом: від духовних цілей нації, суспільства, до повсякденних проявів людини, що спричинені ментальними моделями вже несвідомо, на рівні установок, сталих патернів поведінки, усталених ментальних стереотипів - це як автопілоти.

 

 На цей процес потрібні десятиліття, а у випадку ланцюга змін у суспільсті, як у нас, наприклад, цей процес може розтягтися на століття. А у суспільстві, де панує психологічне «міжмоделля», посилюються депресивні настрої. Тому ми вважаємо, що є шанс прискорити і необхідно шукати засоби для процесу побудови/уточнення психологічних моделей, якщо зібрати прояви ментальних моделей (у даному випадку акцент-успіх), та синтезувати загальні закономірності в єдину універсальну ментальну модель успішності, що надасть суспільству можливість усвідомити, як побудована «моя модель успіху», та як вона може бути побудована. Сподіваємось, що це буде щаблинкою до того, аби наше суспільство стало більш гармонійним, більш успішним та щасливим, тому що психологічний гармонійний стан можливий, коли ми живемо «своє життя», свою модель успішності.  Наприклад стереотипи формуються за принципом «від країни – до людини», та змінюються, в залежності від соціальних, політичних змін, але дуже повільно (десятиліттями).Ці стереотипи інтегруються у психологічні моделі  дуже рано, і вживаються навіть дітьми задовго до усвідомлення того, до яких соціальних груп належать вони самі, тобто, будь-яка розумова модель успішності, формується під впливом зовнішнього світу з його усталеними соціальними стереотипами, але мотиваційно-ціннісний фільтр прийнятої моделі людина робить, як свідомо так і несвідомо, на основі власного досвіду. Отже зовнішній світ є психологічною платформою індивідуальної моделі успіху, але не дивлячись на те, що стереотипи є досить стійкими, вони не вічні, бо, як ми бачимо, вони формуються під впливом двох зовнішніх факторів: колективної підсвідомої переробки та соціокультурного середовища, яке вкорінюється в індивідуальні ментальні моделі за допомогою цілеспрямованого впливу ЗМІ. Серед внутрішніх умов сприйняття того чи іншого зовнішнього впливу на ментальну модель можна виділити по-перше рівень освіти, інтелект, особистісний досвід а по-друге норми, звички, соціальні ролі та життєве середовище.

Далі ми наведемо синтезований нами алгоритм формування психологічної моделі успішності: від країни-до людини (таб.1 «Психологічна платформа індивідуальної моделі успіху»)

Поясню:

  1. Мета країни у широкому розумінні(формується під впливом мети  лідера - госдіяча- вимірюється вплив масштабом впливу та довго тривалістю впливу: від виборів до виборів, покоління, епохи)
  2. Іерархія стратегій: економічно-фінансових, господарчих та соціальних  -   залежно від їх узгодженості, в розумінні цілісності, взаємоінтегрованості, залежить швидкість формування індивідуальних моделей успішности
  3. Ідеологічні та ціннісні правила країни (як законні, так і неписані). Саме з цієї частини починається інформаційний розрив, інформація поділяється на дві річки: те що знають «верхи», та те що знає суспільство – синтезовані висновки.
  4. Тактичні рішення – повсякденні тактики (тактики ж формуються у поєднанні з минулими історичними моделями, де і криється певний психологічний конфлікт). Закони.
  5. Популярні тлумачення, загальні тенденції виникають, коли суспільство пояснює тактики, намагаючись створити цілісне уявлення про мету та стратегії государства.
  6. Заохочувальні дії суспільства, та такі стратегії поведінки індивідуума, що караються. Цікаво, що  цей етап відрізняється від законної бази, відтвореної у п.4, тому що це, так званий «народний суд», Теджфел називає його «пристрасні оцінки», які робляться на базі існуючих соціальних стереотипах.
  7. Наративне творення моделі=оповіді про щось (усвідомлене, спадковане, посилення моделі критикою та висміюванням, або заохоченням оточуючих, та багаторазовим повторенням впливу)
  8. Модель успішності інтегрується в ментальну модель, як стала система. (Більш детально про наше тлумачення ментальної модель дивіться статті Ю.М.Ільіної ).

І лише деякі особистості замикають коло формування психологічної моделі успішності, вони стають лідерами, які впливають на формування п.1. даної схеми.

 

Кор: Чи всі люди можуть вийти на цей рівень?

 

ЮІ: Не всі люди мають психологічний потенціал для впливу на перетворення моделей суспільства прямо, тож у нашому дослідженні ми виділили три рівня, так би мовити масштабу, успішності:

  • 1 рівень. Я – рівень, він має два підрівня: позитивний та негативний) (позитивний до 80%, негативний до 5%). Успіх в масштабі власного життя, без визнання цього успіху широким контекстом, максимально – успіх у родинному колі. Метафора «Я вдоволений своїм життям та собою», у негативному значенні «Все погано, життя не вдалося»
  • 2 рівень. Контекст – рівень (до 12%). Успішна самореалізація в масштабі галузі, професійне визнання широким колом, успіх в організації. Метафора «Вчитель, майстер для певної групи».
  • 3 рівень. Макрорівень (до 3% населення). Вплив на суспільство на рівні країни, світу. Метафора «Той, хто змінює історію».

 

Кор: Чому так мало людей тоді хочуть або можуть бути успішними?

 

ЮІ. Я вже раніше казала:тому що наші респонденти вважають, що, як плюс, успіх супроводжує задоволення, а як мінус – заздрість будь-якого кольору , недоброзичливе ставлення близьких і далеких. Популярними є розповіді чи перебільшення негативу  - легенди про нечесний шлях успіху, також люди вважають що за успіх доведеться платити самотністю. Ми опитували людей успішних і неуспішних  (і бездомних і тих, хто мають мільйонні статки). І ті й інші кажуть, що успіху може досягти кожна людина , все залежить від бажання. Більшість людей не хоче, тому що вважає, що розплата за успіх буде набагато більшою ніж задоволення. Це просте пояснення. Мої колеги, науковці, сподіваюсь дозволять мені це спрощення- тому що за бажанням-небажанням лежить складний психологічний механізм. Також, до успішних людей у нас ставляться неоднозначно: в очі поважають, а позаочі кажуть, що все це – удача, а не робота. Це підтвердилось і коли ми аналізували наукову літературу, опитали кілька десятків тисяч людей (опитування продовжуватиметься до 2011 року), опрацювали понад 600 біографій від стародавніх часів до сьогодні і бачимо, що з одного боку тема успішності є дуже привабливою, а з іншого боку часто-густо роботи на цю тему – езотеричні, ненаукові. В довірливих людей через те складається враження, що успіх – це якась магія, а в людей логічного складу мислення викликає відразу, бо зрозуміло, що ці факти – не перевірені. Ми ж працюємо над створенням якісної теорії, щоб кожний міг розуміти успіх, як от сьогодні- при бажанні ми можемо зрозуміти електричну енергію, чи атомну, тоді як 300років тому було багато міфів.

 

Кор. А про нашу державу що б ви сказали?

 

ЮІ: У нас є архетипічне неприйняття успішності, немає власної культури успіху. Якщо взяти  дослідження, то ще з 1654 року, коли почалися винищення чи перетягнення в інші країни українських пасіонаріїв (лідерів, людей, які ведуть за собою), у нас немає власної АКТИВНОЇ ментальної моделі успішності. Наша модель, на жаль – копіювання та пристосування. Ми не знаємо що для нас є успіхом і починаємо копіювати моделі і оскільки ми не розуміємо їх, то поєднуємо їх між собою так, що вони конфліктують. І коли в нас немає проекту результату: чого чекати на виході, - то ми не можемо того досягти, не можемо скординувати своїх дій. При чому дуже часто є заміна поняття успіху щастям в нашому суспільстві, а  це не так.

 

Якщо спрощенно- то є чотири моделі успіху: американська (культ успіху – досягнення матеріальних цінностей), німецька (роби все планово, ефективно і буде все добре), східна (твоє сьогодення – це база для завтра. Тому терпи сьогодні – буде краще потім) і слов’янська (коли на перший план виступає моральність, людські цінності, духовність, по трупах йти ми не хочемо). У кожній моделі повинні бути чіткі критерії та зрозумілий результат. Яку модель наслідує наше суспільство? Скажіть мені?

 

У нас немає поняття що таке успішна людина і що таке успішна нація.  Зараз читаю праці У.Черчіля та У.Ліппмана, відомого журналіста, який ввів поняття „псевдосвіту”. Згідно з їхніми теоріями, якщо дуже спростити формули щодо успішних держави, то це :декілька поколінь, є очікуваний результат + якого хоче правляча верхівка і + той результат є ефективним. Тобто, плата за результат дорівнює масштабу результату. Це і є три критерії успішної держави : перший – довго тривалість результатів (декілька поколінь),  другий – результативність (очікувані економічні, соціальні, фінансові результати) і третій – ефективність (коли результат вартий затрачених зусиль). Згадайте мою таблицю про алгоритм: міфи про успіх людям хтось вкладав у голови. Причини такого ставлення до успіху в тому, що люди не мають часу думати про свій успіх . В них є час на виживання і немає культури замислитись про якість, через те у багатьох є час на скарги а не на зміни у власному житті. Не кажу, що це легко – зміни. Але єдиний шлях до успіху – вийти за рамки неробочого сценарію. Тому ми хочемо створити психологічну культуру успішності, яка підвищить якість життя, культуру думати, культуру, в якій людина буде замислюватися над тим як створюються певні закони успішності аби людина могла створити свою модель успішності. Роблю саме це, тому що Бог обдарував мене талантом думати, синтезувати, аналізувати – роблю що можу. Якби був хист до землеробства – підіймала б зараз село українське. Бо там була модель успіху. Культура щастя. .

 

Кор.: про країну зрозуміло. А про індивідуальність?

 

ЮІ: Якщо коротко: існують індивідуальні особливості, які роблять можливим відчуття успіху (психологічні координати- ми їх запропонуємо у підручнику), успіх безпосередньо пов'язаний з комунікацією, є гендерні відмінності, базові філософські платформи і крос-культурні відмінності. Є капкани: локус погляду :”Мені повезло-з неба впало” чи „Я – це і є мій інструмент, це і є мій успіх”. Обидва ці локуси мають свою аудиторію. Якщо ми говоримо про мета-рівень успішності , то на нього виходять лише люди „я – є мій успіх”. На рівень успіху сім’ї виходять „мені повезло”. Також є різниця між віковими ментальними моделями.

 

Гендерні особливості успішності такі. Українські жінки сумніваються: чи потрібно, чи зараз, чи не буде це жертвою: вони мислять категоріями „або - або”. Вони не розуміють, що успіх – це „і - і”. І самореалізація, і діти, і кохання, і щаслива родина. В результаті сумнівів наша жінка може пройти точку неповернення, коли вже пізно. А в чоловіків є проблема з успіхом тоді, коли він живе не своє життя, коли модель успішності обрав не він, коли порівнює себе з іншими. Чоловікам – табу порівнювати себе з іншими.

 

Кор: а як зрозуміти- от, наприклад,  я – успішна?

 

ЮІ: Ми маємо 5 критеріїв, за якими кожна людина може замірити свою успішність.

Перший - це здатність змінювати поведінку (вчитися). Взагалі в людини близько 98% поведінки автоматичні  (це стосується всіх людей). Ми дуже стереотипно живемо: як 10 років тому, так і сьогодні, змін мало насправді. Однаково сваримося,через одні й тіж самі причини, однаково відпочиваємо, ми структуровані нашими звичками, пам’яттю і минулим. Ця структурованість є успішною, доки структура працює, допоки зовнішнє середовище є сталим. Але коли змінилася ситуація, то я вже не такий успішний. Людина успішна тоді, коли вона може керувати цим – деякі неробочі механізми віднаходити і змінювати (на це й направлена наша модель). Успіх – це вийти за рамки сценарію, за межі автоматизму. Але важливо розуміти куди виходити.

 

Наступний критерій – стан здоров’я. Тобто, чи вміє людина підтримувати стан здоров’я на тому рівні, якого їй вистачає для життя. Третій – здатність досягати необхідного для мене(а не для мами, тата, жінки,сусіда) фінансовий рівень. Четвертий – базовий емоційний стан. Дуже простий приклад: з яким настроєм людина просинається і засинає. Дуже важливо, коли їй вистачає енергії на все, що вона в робить у житті. В цьому сенсі вона є успішною. П’ятий – комунікації , тобто, здатність установлювати контакти і їх підтримувати. Якщо в людина має позитивну динамику(зріст від року до року) по трьох і більше критеріях, то вона – успішна людина. Рівень успіху – вимірюється контекстом – родиною, галуззю, країною. На рівні родини, наприклад, добре заробляти 2000 гривень, а у компанії найвища 10000грн, а на рівні держави, цей рівень – мільйони доходів.

 

СТЕРЕОТИПИ ЛЮДИ ЗАСВОЮЮТЬ У РОДИНІ

 

Кор: А як формується ця розумова, ментальна  модель?

 

ЮІ: Ментальна модель успішності людини формується в сім'ї, родина – це певне коло перетворень, вона формується під впливом країни. Є індивідуальні задатки: певні зв’язки між потенціалом людини і її рівнем успіху. За результатами опитування вийшло,що є три методи сприйняття дійсності, які приводять чи не приводять до успішності. Перший – конформний(більшість): те, що більшість вважає за норму і є нормою, тож і мені слід  слідувати тій моделі. Суть - копіюй і буде все нормально. Другий – опозиційний метод. Він насправді теж є конформним в антагоністичному плані. Тобто, те, що більшість вважає за норму, апріорі не є нормою, тож я буду проти. Він ідентичний з першим за моделлю, але зі знаком „-„. І є креативний методи сприйняття дійсності: так є ситуація, є норми, є я. Я не можу використати ці норми, потрібні інші – створю нові норми! Прокладу шлях.  Щоб вийти на цей рівень, людині потрібні певні психологічні компетенції: як висока самомотивація діяльності, ціннісні фактори, певні когнітивні здатності (людина повинна вміти інтерпретувати та структурувати діяльність, конструювати власну реальність, повинні бути робочі адекватні механізми самооцінювання та самокорекції). Тобто, не щоб мене хтось коректував, а щоб я , роблячи помилку, сама коректувала себе. Особливо, в поведінковому профілі: це активність (розумова), глобальне мислення, здатність знайти робоче рішення, а не ідеальне (перфекціоністи рідше досягають успіху через пошук ідеальних рішень та втрату часу - зараз). В нас таких людей – 2%, нормою є близько 5%.

 

Кор:Чому це погано для України?

 

ЮІ: Це означає, що ми будемо копіювати чиюсь модель. Але чию? За нашими даними зараз успіх можливий в будь-якому методі сприйняття. Але має свою специфіку: креативний метод має довгострокові результати. Натомість конформні та опозиційні методи видають короткий та середній термін. Успішна людина має йти третім шляхом – „я творю свою модель”.Багато людей не виходить на цей рівень, вони живуть у своїй традиції. Це не погано і не добре, це так є, але тоді лідери повинні створювати нові норми – коли змінюється ситуація і забезпечувати зміни психологічним супроводом, бо стереотипи дуже повільно змінюються – десятиліттями. З віком вони усталюються, отже люди похилого віку часто негативно ставляться до зламу, бо ті автоматизми дають відчуття психологічної безпеки (мені ніби є на що спиратися)...

 

Кор: автоматизми погано, чи добре?

 

ЮІ: Треба повторити, що автоматизми є ефективними лише в кінці чи середині дії історично створеної психологічної моделі. Згадайте, коли радянська модель змінилася, а нової – єдиної не було, чи люди не готові були прийняти зміни. Трансформації в суспільстві проходять за такими етапами(екстраполюємо підхід Коблер-Рос). Перший етап – крах старої моделі, коли стереотипи не працюють, ситуація потребує нової поведінки, а я її не в змозі дати. Це посилює тривожність, ступор  і негативні суспільні очікування. А також - посилює опозицію до втілення нових психологічних моделей. Виходить замкнуте коло. Другий етап – агресія, активне несприйняття. Третій – торгівля, намагання «вторгувати» менше змін, Четвертий: депресія. На цю ситуацію добре лягають всі новини про крах, вбивства тощо. Люди з охотою їх сприймають і … заспокоюються. Тому що воно відповідає їхній внутрішній тривожності. Тому такою популярністю нині користується негативний фактаж. Пятий етап – конструктивне прийняття змін та інші дії. Задача держави – довести свою країну до п’ятого етапу, бо там лише є успіх. Фініш – це коли замикається коло перших чотирьох – замість п’ятого – зному перший або другий. 

 

Кор: Чи впливає на успішність ЗМІ і те, які моделі успішності вони тиражують?

 

ЮІ: Хто працює в ЗМІ? Люди, в яких є сім’я, які вміють ловити тендінції, що є в суспільстві. В них є своя сімейна модель і є  модель суспільства. Тому що вони фільтрують тенденції через свою модель. А успіх – це перевірка цієї моделі і вихід за її рамки – пошук тієї, в якій окрема людина буде щасливою аби жила своє життя. На кого вони працюють – на лідера, чи групу – у яких також є модель успішності. Який священник- такий і прихід.

 

Наша спільна задача, і моя і ваша: це шанс прискорити зміни. Це дасть змогу суспільству усвідомити свою модель успіху. Бо, повторюю, в суспільстві, де панує психологічне міжмоделля, зараз в нас таке суспільство, там посилюються депресивні настрої.

 

Давайте зробимо оцінку успішності  України за нашою моделлю(зі 100%): таку собі «середню температуру по  палаті» за нашими дослідженнями, нині змінювати свою поведінку збираються аж 0,6 %, зі здоров’ям у нас - на  30%, у фінансовій стабільності щость там 5 % з мінусом, базовий емоційний фон 40% і знижується, а здатність встановлювати стосунки – теж не найвищому рівні. І мене, як громадянку, це обурює. Бо я працюючи зі студентами, бачу, що є талановита яскрава молодь, яка хоче творити цю країну, але найперше нам потрібно змінити свою поведінку. Давайте я вам наведу ранг УСПІШНИХ професій України сьогодні, за нашим дослідженям: люди які можуть найшвидше досягти успіху – це(з 20 позицій)

  1. Державні діячі і політики (70%),
  2. Підприємці і бізнесмени(65%)
  3. актори кіно (56%)
  4. Спортсмени (54%)
  5. Музиканти (53%)

А найменше – священнослужителі(14% шансів), вчителі(21%) та лікарі(27%). Зробіть висновки самі. Україні- це майданчик для кого? Хто буде вчити, лікувати наших людей через 15 років? Для прикладу в Росії лікарі мають 43%, освітяни( 35%), Норвегії, Англії, Ізраілі лікарі мають 57-63%, освітяни 65- 75%.

 

Це мене засмучує. Ми шукаємо допомоги від когось, а повинні діяти самі, ми шукаємо модель для копіювання, а не виробляємо свою. В нас немає інтегруючої ідеї, хоч би щоб кожна людина посадила  дерево. Немає ідеї – тому ми в небезпеці. Чи ми примкнемо до тієї моделі, яка буде більш агресивною, чи ми скопіюємо якусь, як раніше. Але насправді ми не можемо бути щасливими ні в американській, ні в російській, ні в європейській моделі. Тому що в українців немає такого бажання бути в усьому першими, як у росіян, ми не маємо культури якості як європейці. Ми маємо інші таланти: є психологічна гнучкість, замість відстоювати агресивний шлях,ми готові працювати для покращення життя у своєму конкретному куточку, ми цінуємо мистецтво, творчість та гумор. Але коли ми всі не маємо інтегруючої ідеї, то виходять, що кожен робитиме так, як йому заманеться і саботуватиме( це ми також добре вміємо – посміхається) те, з чим не згоден… Також в нас є така цікава якість: успішною вважається людина, здатна на гумор. Насправді гумор – це приналежність інтелекту, лише розумна людина може виділити смішне не у тому що хтось впав, і йому боляче. А у тому, щоб сміятися з себе, з Любов’ю посміхатися над сусідом, разом з ним сміятися. От останній випадок – ми сидимо у робочій групі, натхненно працюємо – сперечаємось. Хтось у запалі каже – та засунь собі в …ці папери. Вони вже не робочі! Йому спокійно, з удаваною серйозністю відповідають: Весь пакет? Сміх. Ще один збоку – Та ні, Миколіа: отдєльниє глави шеф укаже тобі потім… Завіса.

 

Для України сміх, гумор і креативність є цінністю. В нас є старанність. Але вона проявляється тоді, коли українці вірять в те, що роблять. В іншому випадку українці починають саботувати. За нашими дослідженнями виходить, що оскільки в Україні немає ідеї й ми не любимо конфліктувати, то … робимо вигляд, що щось робимо.

Насправді ж питання звучить глобально: чи ми будемо made in Ukraine чи created in Ukraine (чи будемо сировинною базою для когось чи розумітимемо, що в нас є унікальні власні риси). Following by Ukraine або  Ukraine follows? Ми слідуємо за кимсь? Чи ми йдемо вперед?

 

Кор: Я знаю, що ви робите дослідження СНД країн. А якщо порівняти Україну з Росією?

 

ЮІ: на наш погляд Росія зараз повертається до моделі, яка була в до 1913 року. Це модель використання власних ресурсів плюс активна першість. Наше дослідження так характеризує усіх по-російськи:це приналежність до ресурсів, агресивність в досягненні першості, активність і копіювання найкращих моделей, „полювання за головами”. Там шукають талановитих голів. В Росії спочатку іде активна дія (живий хаос), а потім – упорядкування того, що вижило. Все повинно робитися швидко, повинні бути першими, і інколи першість є важливішою за засіб її досягнення. А вже потім іде адміністрування, що означає „закручувати гайки”. Все це  направлене на пошук ідеї та інтегрує людей Росії.

 

Кор: І все ж, які ще фактори впливають на те, що Україна – хронічно неуспішна?

 

ЮІ: Є така думка – це не є поки що фактом дослідження, – що аби тут формувалися ті індивідууми, які впливають на загал, наші таланти мають залишатися тут. Прослідкуйте в історії скільки українців , які мали потенціал, виїхали за кордон…Один мій колега вважає, що в Україні принаймні з Переяславської ради,  винищувався лідерський потенціал. Були і є дуже пасіонарні могутні особистості – з потенціалом, з ідеєю, але повинна бути структура, яка має сприйняти це. Тут конфлікт: СРСР не потрібна була сильна Україна, зараз державна структура повинна захищати себе від нестабільності, а нова ідея – це нестабільність. І наше суспільство повинно дорости до того, аби зміни стали цінністю, не будь-які зміні, а ті що визріли. Ми повинні навчитися виділяти ТІ ідеі. І відразу реалізовувати їх. Казати просто. Робити ні. Повинна бути психологічна підтримка суспільства в період змін. Бо китацйі недарма кажуть ворогам: най тобі жити під час змін!

 

Кор: щоб ви порадили  нашим державним діячам?

 

ЮІ. Те, що будь-якій розумній людині, яка б мене запитала: перевірити свою ментальну модель успіху – яка вона в них. Якщо говорити про політиків як про групу, то якби вони створили якусь спільну схему, то це було б краще ніж ніякої схеми. Бо успіх політика – це вміння знаходити консенсус між моделями, заради головної моделі. ідеї. Важливо розуміти на якому рівні знаходяться люди, що нині єв політиці. Якщо це трівень „життя для життя”, то це так і буде - вони будуть максимально заробляти грошей; якщо рівень „життя для гри”, то в Україні буде розвиватися бізнес, якщо це рівень „життя для буття”, то політики думатимуть про те як зробити Україну успішною.

 

Кор: Але якщо політики звикли діяти автоматично, як і всі люди, – на 98%?

 

ЮІ: Політик – це людина. Так є певні професійні деформації, як і у вчителів, лікарів, науковців, але насамперед - людина. Чи не так? посміхається.  Отже автоматизми є. У декого змінні. У декого вже бетонні. Я не робила діагностику, тож не можу сказати % тих, хто готовий змінюватись, хто ні. Було б дуже і корисно і цікаво, якби увесь державний апарат прийняв участь у нашому дослідженні - тоді б я вам розповіла факти. Але якщо припустити, що є десь люди з залізобетонними вже моделями – то це як у суперечці між ідеями фізиків. Фізики жартують, що змінити погляд прихильників антагоністичних моделей дуже легко – потрібно просто почекати коли вимруть усі послідовники…Дія-чекати.

Мені ж нецікаво чекати, от я вкладаю свою «лепту», це, я вважаю, моя місія. Думаю є політики, яким теж нецікаво чекати. Деякі будуть вважати мене наївною, але я, наприклад, буду щаслива, якщо через 5-7-10 років в кожній сільській бібліотеці буде моя книжка, у якій підліток  прочитає як стати успішним, як реалізувати свій потенціал. Принесе додому та розповість ріднім, чи дасть почитати - як їм самим створити свою модель успішності. Коли у кожному комп’ютерному клубі буде доступ до нашого дистанційного курсу розвитку «Успіх», коли коже, хто шукає технологій, знань  про успіх та алгоритмів – отримає їх науковими, перевіреними, зрозумілими. Мені здається що ми підходимо до моменту, коли  люди мають усвідомити, що не потрібно чекати допомоги ні від кого, що кожна людина має створювати систему для дітей і внуків. Ми мусимо самі створити свою культуру і ніхто нам не допоможе, крім Бога та наших власних виборів-рішень.

 

Розмовляла Оксана МИКОЛЮК, „День”        

 

                                                                                              

© Лабораторія сучасних інформаційних технологій навчання Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України 2013-2018. Усі права захищено.

Психологія дистанційного навчання; розвиток інтелекту дорослих; інтелектуальний розвиток у віртуальному освітньому просторі.

Копіювання матеріалів з сайту можливе лише за умови розміщення зворотнього посилання на сайт.